Перевірка підключення до бази даних

Побудуйте рядок підключення для MySQL / MariaDB, PostgreSQL, SQL Server, Oracle або SQLite з простої форми і отримайте його у потрібному вигляді — JDBC URL, ADO.NET, ODBC DSN, Python (pymysql, psycopg2, sqlite3) або SQLAlchemy. Або вставте наявний рядок — розбирач заповнить форму назад і перевірить конфігурацію: обов'язкові поля, діапазон портів, шляхи SQLite і параметри SSL. Усе обчислюється локально.
1 — Параметри підключення
Драйвер SSL / TLS
Хост Порт
База даних Користувач
Пароль Набір символів
Додаткові параметри Додається дослівно до рядків у форматі URL (пари key=value, розділені &).
2 — Згенеровані рядки підключення
Натисніть «Згенерувати», щоб побудувати рядки підключення.
Згенеровані рядки містять пароль у відкритому вигляді — ставтеся до них як до секретів і не вставляйте їх у тікети, чати чи скріншоти.
3 — Розібрати наявний рядок
4 — Перевірка конфігурації
  • Натисніть «Перевірити конфігурацію», щоб перевірити форму.
Що таке рядок підключення?

Рядок підключення містить усе, що програмі потрібно для доступу до бази даних, в одному рядку: хост, порт, назву бази даних, користувача, пароль і параметри, специфічні для драйвера, як-от режим SSL. Кожна екосистема вигадала власний синтаксис — URL JDBC (jdbc:mysql://host/db), пари ключ-значення ADO.NET (Server=...;Database=...), DSN ODBC, аргументи-ключі Python — і бібліотеки драйверів називають одне й те саме поняття по-різному (host проти Server, dbname проти Database), і саме від помилок у такому наборі рядків рятує конструктор, що видає всі варіанти одразу.

Рядки підключення часто містять пароль до бази даних у відкритому вигляді — ставтеся до згенерованих рядків як до секретів: тримайте їх поза системою контролю версій і журналами, а в реальних застосунках віддавайте перевагу змінним середовища або менеджеру секретів.